То ж кому належить оперна спадщина Дмитра Бортнянського?
У жовтні цього року виповнюється 200 років від дня смерті Дмитра Степановича Бортнянського (1751 – 1825). Здається, маємо чудову нагоду нагадати собі й світові про нашого визначного співвітчизника. А заодно і наголосити, що історія української опери починається не з милого нашому серцю «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, а з «Демофонта» Максима Березовського та 3-х італійських опер Бортнянського, написаних принаймні на 90 років раніше, ще за доби Глюка та юного Моцарта. Проте маємо проблему: світ, коли й пам’ятає про Бортнянського, то не дуже чітко асоціює його з Україною. Англомовна «Вікіпедія» визначає його як «російського композитора українського козацького походження, який служив також клавесиністом і диригентом при дворі Катерини Великої». Далі йде роз’яснення: «Бортнянський відіграв критичну роль у музичній історії і Росії, і України, тому обидві нації претендують на нього». У російській «Вікіпедії» натомість стоїть просто: «російський композитор українс...