Світова музична класика - українською

  Раді вам повідомити, що 22-24 листопада 2019 року у Києві відбудеться другий конкурс вокалістів «Світова класика українською».  Організатор конкурсу ГО « UNIT: ART SOLUTION ». Співорганізатор – Київська організація Національної спілки композиторів України.  Щиро запрошуємо вокалістів взяти участь у нашому конкурсі, а слухачів і шанувальників нашого проекту – підтримати нас! Умови конкурсу   подібні до минулого конкурсу – учасник представляє три твори – твір українського автора, арію зарубіжного автора та романс зарубіжного автора. Загальна тривалість 8-12 хвилин. Усі твори виконуються українською мовою.  Твори, що в оригіналі написані іншими мовами виконуються в українських поетичних перекладах. Конкурс відбуватиметься у двох вікових категоріях – до 25 та від 25 років, а призовий фонд складає 24 тис. грн. Крім того очікуються спеціальні призи для вокалістів, які підготують найкращі українські переклади виконуваних творів. РОЗКЛАД ЗАХОДІВ: §  ...

  12.06.2021   Нові переклади   Борис Тен ,  Верді Борис Тен (1897 – 1983) назавжди увійшов до історії української літератури класичними перекладами гомерових поем, які з’явилися друком уже на схилку його життя. Проте розпочав свою літературну діяльність Микола Хомичевський (таке справжнє ім’я перекладача) ще в 1920-ті, і тоді ж обрав для себе літературний псевдонім, що відтворював грецьку назву Дніпра – Бористен. А псевдонім був конче потрібен, бо саме тоді літератор служив ще й священником УАПЦ (спершу в Софіївському соборі, потім у церкві Петра й Павла, що на київському Подолі, зруйнованій у 1930-ті). На відміну від більшості кліру УАПЦ, у 1930-ті письменник вижив, і навіть відносно «дешевою» ціною. Він «усього-навсього» мусив упродовж 1930-36 років поневірятися на засланні на Далекому Сході – але зате не потрапив під криваві жорна, які саме тоді змололи в Україні майже всіх священників і весь єпископат автокефальної церкви. Відбувши заслання, М.Хомичевський пов...

  Джузеппе Верді Ріголетто Опера на три дії Лібретто Франческо Марія П’яве за драмою Віктора Гюго «Король бавиться». Український переклад Людмили Старицької-Черняхівської. Літературна редакція Максима Стріхи. Доля Людмили Старицької-Черняхівської (1868 – 1941), драматурга, поетеси, дочки Михайла Старицького, близької подруги Лесі Українки, пізніше – члена Центральної Ради, учасниці Собору УАПЦ, склалася драматично. Арешт у сфабрикованій справі «Спілки визволення України» у січні 1930-го поклав край її творчій роботі, зокрема й над перекладами. На сумнозвісному «відкритому процесі» на сцені Харківської опери до вже літньої Людмили Михайлівни, дочки славетного поета (у 1930 році на такі речі ще зважали!) поставилися «ліберально» – присудили 5 років ув’язнення, але відразу ж замінили термін на умовний і звільнили з-під варти в залі суду. Вона навіть зуміла повернутися із заслання в Сталіному (нині Донецьку, де її чоловік, Олександр Черняхівський, теж відомий діяч Визв...

08.12.2020   Дослідження ,  Нові переклади Наприкінці 1950-х в тоталітарному СРСР відбулися дві визначні події. Після промови Микити Хрущова на ХХ з’їзді КПРС, у якій було засуджено «культ особи Сталіна», почали реабілітовувати розстріляних і випускати з таборів уцілілих. Це й заклало передумови для короткочасної політичної «відлиги» та виходу на авансцену покоління «шістдесятників», яскраві представники якого рішуче поривали з панівними в країні ідеологічними догмами. Приблизно тоді ж для багатьох радянських родин стали доступними «бобінні» магнітофони – і наслідок їхньої появи в десятках тисяч «малометражок», «комуналок» і кімнат гуртожитків (більшість городян в СРСР жили тоді саме в них!) став не менш революційним. Пересічний радянський службовець, робітник чи студент уперше дістав змогу тиражувати, зберігати і відтворювати ту музику, яка припала йому до вподоби (доти він був тут суворо обмежений затвердженим після ретельної перевірки репертуаром патефонних платівок). Магні...

  06.08.2020   Дослідження Оперне мистецтво в УСРР-УРСР як найбільш статусний тоді мистецький жанр перебувало в центрі пильної уваги влади. Часом це призводило до позитивних наслідків: залучення провідних поетів і письменників до створення перекладів лібрето творів світової оперної класики для українізованих 1926 року театрів (до «першої хвилі» перекладачів належали Микола Вороний, Людмила Старицька-Черняхівська, Олекса Варавва, Дмитро Ревуцький; згодом до них приєдналися Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, а вже по війні лави оперних перекладачів поповнили Євген Дроб’язко, Борис Тен, Микола Лукаш) сприяло появі надзвичайно цікавого явища україномовної опери як музичної драми. У ній задуми Верді, Вагнера, Пуччіні та інших видатних оперних композиторів, які ставили вагу поетиного слова аж ніяк не нижче від звучання музичної фрази, знайшли яскраве втілення. Це  явище проіснувало понад півстоліття. Перший удар йому завдала загальна політика русифікації в СРСР, ко...